Навіть у кремезних чоловіків у «пікселі», які пережили пекло війни, текли сльози… Бо прощалися з юнаком – 23-річним Владиславом Царенком…

Його життя безжально забрав ворог. Забрав у матері дитину, сина, брата, друга, побратима…

– Не надто успішний зразковий учень, зате товариський, веселий, життєрадісний однокласник, друг. У період мирного життя. Якось непомітно він помужнів, став патріотом, воїном, захисником, Героєм. Я схиляю голову перед тобою, Владе, і всіма небесними воїнами, які віддали найдорожче – своє життя за те, щоб ми жили, працювали і творили вільну незалежну Україну, – сказав класний керівник Владислава Володимир Костенко під час прощального мітингу. – Нехай пам’ять про Влада і всіх небесних воїнів оберігає нас від зневіри та надихає на працю заради нашої такої бажаної, такої близької перемоги. Вічна пам’ять тобі, Владе.

Їх було троє у Тетяни Григорівни та Андрія Миколайовича – донька Вікторія та сини-близнюки Валентин та Владислав. Обидва стали на захист країни. Владислав у квітні 2021 року приєднався до лав Збройних сил України. Пройшов навчання у Десні, підписав контракт і служив у військовій частині, в Борисполі.

Старший солдат Царенко Владислав Андрійович, начальник електростанції аеродромно-експлуатаційного відділення в/ч А2215, був вірний присязі, був відданий своїм побратимам та до останнього подиху виконував свій військовий обов’язок. Внаслідок ворожого мінометного обстрілу 16 травня в районі н.п. Вовчанськ Харківської області у бою за Україну він отримав поранення, несумісне з життям…

Земляки на колінах проводжали в останній шлях – прощалися із вірним сином України, з відданим патріотом і мужнім захисником, із другом, однокласником, земляком…

Поховали Героя на місцевому кладовищі.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Висловлюємо щирі співчуття рідним…