Закон України «Про національні меншини» введено в дію з дня опублікування – 16 липня 1992 року (згідно з Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1992 року № 2495-ХІІ).

У багатьох країнах поряд із державницькими націями проживають національні меншини, тобто представники інших соціальних угрупувань людей (етносів), що не мають своїх національно-державних чи національно-територіальних утворень. Національні меншини цих держав також як і в Україні, історично є невід’ємною частиною суспільства і збагачують його своєю працею, самобутністю та культурою. Тому встановлення їх прав є однією з основ громадянської злагоди в суспільстві.

Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, піддержує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підстав.

При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава входить з того, що вони є невід’ємною частиною загально визначених прав людини.

Держава  зобов’язує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію:

– користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства;

– розвиток національних культурних традицій;

– використання національної символіки;

– відзначення національних свят;

– сповідування своєї релігії;

– задоволення потреб у літературі;

– мистецтві;

– засобах масової інформації;

– створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізуються їх особисто, а також через відповідні державні органи та створені громадські об’єднання.

Рада Європи та Європейський союз приділяють значну увагу питанням захисту прав і свобод національних меншин, зокрема інтеграції в суспільне життя ромської національної меншини.

На відміну від більшості меншин роми не мають власної державності. Ромська національна меншина є другою за чисельністю національною меншиною, яка зазнала геноциду під час Другої світової війни. Дискримінація ромів у деяких державах Європи спричинила послаблення їх інтегрованості та маргіналізацію. Все це призвело до того, що ромська національна меншина є найбільш соціально вразливою національною меншиною в Європі.

Роми в Україні мають ті ж проблеми, що і представники цієї національної меншини в інших державах Європи, зокрема:

– низький освітній рівень;

– високий рівень безробіття;

– незадовільний стан здоров’я;

– відсутність у більшості ромів документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство;

– свідоцтво про державну реєстрацію актів цивільного стану;

– низький рівень житлово-побутових умов, наявність фактів упередженого ставлення до ромів.

За більш детальною інформацією та з будь-яких інших юридичних питань, звертайтеся до відділу «Баришівське бюро правової допомоги» за адресою: смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 19а, (2 поверх) або за телефоном: (04576)-4-18-83