6 липня на Україні відзначається свято Івана Купала. Традиції  святкування свята відображені  в працях відомих  українських  письменників, дослідників, етнографів, фольклористів Олекси Воропая, Михайла Максимовича, Василя Скуратівського, Степана Килимника та інших.

Баришівська бібліотека для дітей Баришівської ЦБС відділу культури та туризму Баришівської селищної ради  провела народознавчу онлайн-годину «Свята Івана Купала: звичаї, традиції і вірування»

 Івана Купала — це день літнього сонцевороту – одне з  найдавніших свят нашого народу. Символізує він єднання сонця і води, і головними його атрибутами є купальне дерево і опудало Марени. Купальне дерево дівчата прикрашають квітами, ягодами, стрічками і водять навколо нього хороводи. В інших селищах замість дерева роблять солом’яне опудало – Марену. Одягають у жіночу сорочку, прикрашають. Після всіх веселощів і танців Марену кидають у воду. Якщо Марена – символ води, то палаюче колесо – символ сонця.

Свято це, за стародавніми віруваннями, символізує єднання води і вогню, що дає початок життю і розквіту природи. До вечірньої зорі розклають вогонь. Через нього стрибають пари дівчат та хлопців. Вдалий стрибок обіцяє міцний шлюб, зцілення від усіх хвороб та злих чар.

Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями. З далекої давнини збереглися в українського народу ці купальські звичаї.

Обов’язковим атрибутом свята є купальський вінок.

Дівчата рано-вранці рвали зілля, що набувало в цей день чарівних, цілющих властивостей, плели під спів вінки, здійснюючи обряди на “зачакловування долі”, а уже увечері пускали їх по воді, коли ворожили на “здійснення сердечних бажань”. Для створення вінків збирали різні квіти, трави. Зокрема ромашки, волошки, мак, любисток, безсмертник, калину, ружу і т.д. Дівчата плели вінки відданості з волошок (символ простоти і ніжності) та любистку (символ відданості), надії з волошок і польового маку (вселяє надію), кохання з ромашки (символ ніжності, доброти, юності) та вусиків хмелю (символ гнучкості і розуму).

Вінки зроблені на Купала вішали на вікна, двері, ворота, господарчі будівлі, криниці. Вони повинні були захистити господарів та обійстя від усього лихого, від хвороб, від нещасть. Для таких цілей використовували часник, полин, лопух, осику.

Щоб молоко було смачне і корисне на посуд теж одягали купальські вінки. Також ними прикрашали дерева, аби вони краще плодоносили.

Купальські вінки навіть засушували та зберігали на горищі, щоб потім використати зілля з них в лікувальних цілях, зробити з нього настої.

Зав. методично-бібліографічним відділом Баришівської ЦБС, Лавріненко Н.І.