Двадцять девʼятого вересня 1941 року німецька окупаційна влада наказала всьому єврейському населенню Києва прийти в Бабин Яр. За два дні там розстріляли майже 34 тисячі людей. Перед цим у них забирали документи, дорогоцінні речі та одяг.

Бабин Яр став братською могилою і символом Голокосту в Україні. Із вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го нацисти там регулярно розстрілювали і захоронювали євреїв, ромів, радянських військовополонених, українських націоналістів, пацієнтів київської психіатричної лікарні, в’язнів Сирецького табору та загалом усіх тих, кого гітлерівці вважали ворогами. Жертвами стали понад 100 тисяч цивільних громадян та військовополонених.

Страчені у Бабиному Яру – це тисячі зруйнованих людських доль. Тисячі родин, що їх винищили цілими поколіннями. Тисячі сповнених страху дитячих очей, які не розуміють, що їх ведуть убивати. Це тисячі нагадувань людству, до чого призводять ксенофобія, расизм та нетерпимість. І тисячі доказів, які всупереч науці показують, що далеко не в усіх людей є серце.

Ми схиляємо голову перед усіма жертвами Бабиного Яру. І не маємо права забути ці страшні злочини, щоб більше ніколи в історії щодо жодної національності в жодному куточку світу не з’являлися подібні оголошення. Ніколи знову! Вічна пам’ять загиблим у Бабиному Яру!