Олександр Васильович Федорченко, тракторист-машиніст с-г виробництва виробничого підрозділу Веселинівка.

Водій трактора не лише за професією, а й за покликанням, – так про Олександра говорять колеги, відзначаючи його багаторічний досвід і ставлення до роботи. Він знає тонкощі й труднощі цієї професії.

– Мабуть, я знайшов своє місце у житті, бо займаюся улюбленою справою, до якої завжди відчуваю інтерес. В далекому 1993 році відслуживши в армії, повернувшись в рідне село Єрківці, одружився і сумнівів не було – іду працювати на трактор в ВАТ «Мирненське», сьогодні це Старинська птахофабрика, – розповідає Олександр. – А якщо до чогось лежить душа, до того й руки прикладуться. Будь-яка справа потребує наполегливості, старанності, а досвід приходить з роками.

“Протягом останніх 28 років я за рулем “залізного коня”.Так сталося, що народився я в селі і змалечку мав уяву про те, що собою являє сільськогосподарське виробництво. Мій батько тракторист-комбайнер і з ранніх років він почав привчати мене та мого старшого брата (працює трактористом в Старинській птахофабриці) до сільськогосподарської праці. Це досить тяжка, але така необхідна всьому людству справа. І навіть, не зважаючи на всі труднощі пов’язані з професією хлібороба, ставлення до роботи не міняю.

У шлюбі з Ларисою Миколаївною виховую доньку Діану, яка є студентом Національного авіаційного університету.

Сумлінно ставитися до своїх обов’язків і не боятися роботи – це моє життєве кредо і доньку вчу любити і поважати труд свій та інших”, розповів Олександр Федорченко.