Сьогодні свято осені

Дзвінкий веселий день !

Спинилось неба просині ,

Чекаючи пісень.

Калинонька вклоняється ,

Запрошує в ліси .

Там час і той спиняється

Від подиву й краси !

4 листопада 2021 року  своє 85 –річчя  відзначила  чудова жінка , поетеса  Надія Григорівна Красножон  з села Перемога. З діда-прадіда козацького роду. Батьки: Григорій Олесейович (1905-1941) та Христина Панасівна (1905-1983). були колгоспниками. У сусідньому селі Русанові закінчила семилітню школу, згодом Київський геолого-розвідувальний технікум. 15 років працювала в геологічних експедиціях поза межами України. Заочно закінчила Новосибірський електротехнічний інститут. Працювала інженером на підприємствах ВПК. Тепер на пенсії.

Пише з дитинства.  Надія Григорівна  друкувалась у районній газеті. Член Всеукраїнської творчої спілки “Літературний форум”. Авторка збірки поезій “Межа” (Київ, “Український клуб”, 2008), друга – «Навколишній світ»  була видана у 2016 році . 2017 року  вийшла третя збірка віршів    «Букет» .

Кредо поетеси: пишу тоді, коли маю що сказати.

Моє рідне село

 Зеленим гаєм поросло ,

Та кучерявими садками,

Що привітають нас гілками .

Спіленькі вишні червоніють

Немов дівчата молодіють .

А між гілок сміються хати,

Мені радіють наче мати.

Безмежна любов до своєї «малої батьківщини», морально-етичні проблеми, громадянська позиція, філософія людського буття. Діапазон тематики поезій вражає, особливо з огляду на те, що Надія Григорівна не має спеціальної         освіти

Земле рідна , за тебе ,за волю

Скільки мужніх людей полягло .

Відгриміли бої – всіх додому

Звідусіль до села потягло.

Сивочола матусю –Ядлівко,

Нас до себе ти скликала знов .

Найсильніше і небо домівки,

І долівки тепло як любов.

          Сповнені любов’ю  і смутком за долю України і людей  рядки  поетеси :

Україно  – Матір

Землю благодаті

Боже, освятив.

Із варяг у греки

З полину в смереки

Ти шляхи схрестив.

Тут би мусив  бути

Людям на спокусу

Піднебесний рай.

Вибили простори,

І зелені гори,

І веселий гай.

В праці і достатку

Правнукам на згадку

Жив тутешній люд.

Будував оселі,

Знав пісні веселі

І небесний суд.

Та пора подбати ,

Щоб собою стати

В мороці ідей.

Будеш, Україно ,

Славна і багата

Ласкою дітей.

Поетеса не оминає і вічного сюжету кохання та розлуки. Про це вірші  «Навіщо» та «Дякую»

Живе людина грає кров,

Де мрії , розпач і любов ,

Прозріння ,віра і обман –

То ясно , то густий туман.

Та настає пора така ,

Що піднімається рука

Замалювати певний бік,

 Чи записати слів потік.

 Ти дарував мені свій погляд

 І він зі мною  залишився.

Своєю ніжністю сумною

 До мого серця притулився.

Навіщо думаю про тебе?

А про хворобу забуваю.

Ні      про   це      думати       не      треба,

Але тебе я виглядаю.

У  2019 році  вийшла  збірка поезії та прози   Надії Красножон  «Осінь». Вражає вірш присвячений нашому земляку, який загинув на Сході України Денису Попову :

Синочки тата проводжали ,

Свічки запалені тримали ,

На фотографію дивились,

За рай душі його молились.

Хтось з видатних особистостей сказав, що серце справжнього поета вміщає болі всього світу.  Твори Надії Красножон  проникнуті любов’ю до природи  та рідного краю, людяністю, патріотизмом, мудрістю і багатим життєвим досвідом.  Тож,  побажаємо нашій ювілярці Надії Григорівні  міцного здоров’я та творчих успіхів.

 

Зав. відділом обслуговування Баришівської центральної  бібліотеки для дорослих Галина Шапоренко