В  Баришівській центральній бібліотеці для дорослих є інфокейс «Історія церкви села Селичівка», який подарувала для бібліотеки  краєзнавець з села Селичівка  Марія Герасимівна Дудка.

До 1903 року в селі Селичівка церкви не було. Село Селичівка було приписане до церкви Преображення Господнього в Баришівці.

А в  1903 році було відкрито Свято-Вознесенську церкву, дерев’яну з дзвіницею над притвором. Кошти на будівництво церкви збиралися жителями села, а дерева вирубувалися в Поповій долині (Попова долина-за могилками між лісом і селом). За свідченням односельців там росли величезні дуби. Розповідає своїй родині Василенко Юхим про те, що в селі були воли, то господарі по тижню допомагали тягати дуби волами. Жителі села віддавали свої дуби на будівництво церкви. В селі дубів було дуже багато.

Коли ставили хрест на церкву, то кранів не було. Шукали такого сміливця, щоб зніс хрест. Таким сміливцем був Макаренко Павло. Він притулив хрест до себе обв’язався кругом і тихенько зносив хрест на саму вершину. Люди з усього села зійшлися і тихо стояли кругом  церкви. Хрест був знесений і закріплений. Церква в 1903 році відкрила свої двері.

В 1968 році 29 травня під час великої грози блискавка вдарила в церкву у дзвіницю і церква почала горіти. Вогонь зробив свою справу, згоріла дзвіниця, і церква залишилася з одним куполом. Хоч церква і не працювала, але проводились  похоронні обряди.

 25 липня 1994 року зібрали віруючих і  на загальних зборах прийняли Статут релігійної громади Української Православної Церкви Вознесіння Господнього с. Селичівки. В 1995 році постановили дубовий хрест і освятили місце, де буде будуватися церква.Храм будували на спільні кошти громадян села, організацій Баришівки та м. Києва. .У березні 2007 року знаменний день у селі. Піднято останній купол. Той день запам’ятається жителям с. Селичівка надовго.  Саме 9 серпня тут відбулося відкриття храму.

Бібліотекар бібліотеки-філіалу с. Селичівка Баришівської ЦБС Т.О.Сидоренко