… історія нас горем вчить,

Щоб не забулось незабутнє.

Бо там, де пам’ять не мовчить,

Там щастям повниться майбутнє.

Наталія Погребняк.

Кажуть, Господь випробовує тих, кого любить. І якщо це так, то ми, українці, чогось таки в Бога варті…Багатовікова історія українського народу – це насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика,  доля якого була дуже трагічною. Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагічних подій, як Голодомор 1932 -1933 років. Він став національною катастрофою. За один рік загинула п`ята  частина населення України. Штучний голод за різними оцінками забрав від семи до десяти мільйонів життів українців. Люди вмирали цілими селами. Тож пам’ятаймо ту неймовірну ціну, яку заплатив наш народ за право жити.

21 листопада 2019 року напередодні скорботної дати  –  Дня пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років працівники Баришівської бібліотеки для дітей спільно шкільним бібліотекарем М.М.Милашич та  читачами-учнями 9-Б класу, класний керівник С.І.Декрет підготували та провели годину пам’яті  «Зроніть сльозу за тими, хто не зріс, що мали зватись гордо – українці», яку провели в Баришівському НВК. На заході були присутні директор цього ж навчального закладу  Н.П. Калмикова та учні 7-А класу, класний керівник Н.Г.Шклярук.

В світлій, просторій залі присутні зібралися для того, щоб увіковічнити пам’ять по тих, хто прийняв мученицьку смерть в 1932–1933 роках, по наших пращурах. Ця страшна трагедія торкнулась майже кожну українську сім’ю. Адже щоб вижити вони пробували їсти порожні качани від кукурудзи, переварений гнилий бур’ян, клей з дерев, додавали в їжу тирсу. І можливо саме їх… навіть все це не врятувало.

Замучені голодом, люди помирали, і їх не було кому ховати. Їх просто вивозили за місто чи село, складали в ями і закопували… Їм не ставили поминальних свічок і хрестів, їх не проводжали рідні… Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував, як і саме життя. І кожен, хто пережив голод, ніколи до кінця своїх днів, не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди очі тих, хто помер від голоду у страшні часи. Саме про такі жахливі факти розповіли ведучі – О.І.Биба, завідуюча бібліотекою для дітей та Ю.А.Гранько, провідний бібліотекар.

Із хвилюванням в голосі  прочитали поетичні рядки: Карина Галушка, Ангеліна Шульга, Вікторія Саєнко, Карина Макшанова, Аліна Василяка, Марина Грушитьська, Маргарита Грушитьська, Анастасія Рихлик, Яна Нипорка, Мілена Мащенко,  запалили свічку Пам’яті та хвилиною мовчання вшанували всіх тих хто прийняв мученицьку смерть.

Зі сльозами в очах переглянули документальний фільм «Голод 33 року». Спогадами своїх рідних, які пережили  ті трагічні роки, поділилась Наталія Павлівна. Захід доповнила книжкова виставка «Трагедії голоду». Також до цієї трагічної події в Баришівській бібліотеці для дітей організовано книжкову виставку «Не погасити пам’яті вогонь».

О.Вовк, провідний бібліограф Баришівської бібліотеки для дітей