Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними лiсами славилась чорнобильська земля. Та тiльки – до жахливої позначки, до радiацiйної межi квiтневої ночi 1986-го. Звiдтодi ця земля стала називатись зоною – скалiченою, непридатною для життя мiсцевiстю. I якщо вiд атомної катастрофи здригнулись серця всiх землян, то слово “зона” не перестає болiти у цих серцях вже 33 роки i ще надовго лишиться в памятi людства. Аварiя на Чорнобильськiй АЕС стала новою вiхою вiдлiку в iсторiї атомної енергетики, показала, наскiльки небезпечна позбавлена контролю сила атома i як неймовiрно важко вгамувати її.

26-го квітня – це день, коли ми віддаватимемо належну шану десяткам тисяч наших співвітчизників, які упродовж майже восьми місяців ціною власного життя та здоров’я мужньо захищали людство від наступу неприборканої стихії. Пожежні, військові, міліціонери, будівельники, енергетики, лікарі, люди інших професій у числі перших відразу після вибуху реактора на ЧАЕС дружно та відчайдушно кинулися в смертельний двобій із незримим ворогом.

Низький уклін і довічна вдячність рятівникам нашої громади! Пом’янемо тих, хто через хвороби, спричинені Чорнобилем, відійшов у вічність. Схилімо голови в глибокій жалобі й запалімо свічі спомину.

А всім нашим жителям, потерпілим від страшної катастрофи, й тим, які народилися вже після неї, в ім’я продовження життя бажаємо доброго здоров’я, міцності духу, сімейного благополуччя, оптимізму та впевненості в завтрашньому дні.

Зробімо все можливе і неможливе, аби подібні трагедії більше ніколи не траплялися.

З повагою, Голова Баришівської селищної ради Олександр Павлович Вареніченко