За рідну Україну, її цілісність і незалежність, за честь і гідність свого народу віддав своє життя наш земляк Максим Бородавка.

31-річний артилерист, командир гармати 46-ої окремої аеромобільної бригади загинув 20 вересня від смертельних поранень голови, отриманих внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Токмачка Запорізької області під час виконання бойового завдання.

Народився Максим 26 лютого 1992 року в Баришівці. Він ріс звичайним хлопчиком, був дружелюбним і доброзичливим. Навчався у Баришівському НВК,  де знайшов справжніх друзів і вірних товаришів. Закінчив професійно-педагогічний коледж… За своє життя спробував себе в різних галузях.

Любив життя, кохав дружину Людмилу, з якою разом виховували маленьку красуню Аню.

Та потім почалася велика війна. Яка покликала відданих патріотів на захист своєї країни. Серед добровольців був і Максим.

А потім – навчання, підготовка… і передова.

Як розповідають побратими, Максим проявив себе виключно з позитивного боку. Впертий, але справедливий. Він відмінно виконував функціональні обовʼязки. і попри юний вік користувався високим авторитетом серед побратимів.

«Макс, Тиран, Гайтавр – справжній десантник! Кремезний, сміливий, безстрашний, рішучий» – таким згадують Максима друзі, таким він залишиться в памʼяті кожного, хто його знав…

Максим був справжнім другом для багатьох, опорою і щастям для дружини, з якою мав прожити щасливе життя…

Та ворог вирішив інакше, безжально забравши життя, коли Максим намагався рятувати побратима під час обстрілу.

І розсипалися плани про ремонт в домівці, про облаштування кімнати для донечки, про перший її клас, випускний, університет… Все буде зовсім не так, як того хотіли закохані. Ворог залишив донечку без люблячого татка, дружину – без коханого чоловіка, батьків – без сина… Забрав вірного сина України.

Будь проклята війна!