Частіше всього основною причиною втрати врожаю стає неякісна підготовка приміщень до зберігання, так як через це поширюються шкідники хлібних запасів. Саме тому слід приділити увагу ретельній підготовці складських приміщень до засипання зерна нового врожаю. Сховища до приймання насіння нового врожаю починають готувати відразу після звільнення їх від насіння або зерна старого врожаю. Період між закінченням весняної сівби і початком дозрівання зернових використовують для ремонту та приведення в повну готовність насіннєсховищ, механізмів, сушарок, зерноочисних машин, інвентарю.

Зерносховища потрібно звільнити від зерна, що в ньому зберігалося, й зернових відходів, сміття; очистити місця, де оселяються й розмножуються комірні шкідники (підлога, стіни, опорні стовпи, балки, кутки, пази, щілини, підпілля, тара, інвентар, обладнання), та прискладську територію. Зернові склади мають бути сухими. В сирих складах зерно легко пошкоджується плісенями, бактеріями, комірними шкідни­ками. Якщо сиріють стіни, побудовані з цегли або каменю, то їх ізсередини обшивають дошками або пресованими плитами на висоту насипу насіння, залишаючи між стіною та обшивкою проміжок 10 — 20 см для циркуляції повітря.

Зметені залишки треба перевірити на наявність шкідників, щоб правильно визначитися з дезінсекцією. Зібране сміття вивезти й знищити (спалити або закопати). Приміщення складів провітрити, просушити, побілити розчином хлорного вапна та провести дезінсекцію.

Знезараження порожніх зерносховищ хімічними препаратами — це одночасно профілактичний і винищувальний захід – дезінсекція (знищення комах і кліщів) і дератизація (знищення гризунів).

Дезінсекцію порожніх складів здійснюють вологим способом, з допомогою фумігації та аерозольною обробкою. Обробку вологим способом рекомендується застосовувати, якщо приміщення заселені не стійкими проти інсектоакарицидів шкідниками (кліщі, борошноїди, молі, вогнівки). В зерносховищах, де виявлено довгоносиків, та інших небезпечних і стійких проти інсектицидів шкідників, слід провести фумігацію або аерозольну обробку.

Для знищення гризунів ставлять капкани, пастки, різні принади з отрутою, використовують хімічні препарати, природних ворогів гризунів.  Однак, попри високу ефективність інсектицидів хімічного походження, слід наголосити,  що вони небезпечні для людей, тварин і довкілля.

Розміщувати зерно необхідно роздільно за категоріями натурної маси, засміченості, вологості. Зерно нового врожаю треба зберігати окремо від зерна врожаїв минулих років, насіння — окремо від продовольчого й фуражного.

Вирішальними факторами для зберігання насіння є його вологість та температура: оптимальна температура при зберіганні становить +5-10°С, вологість насіння пшениці, жита, ячменю, вівса не повинна перевищувати 14%. При вологості насіння на критичному рівні розпочинається ріст і розвиток мікроорганізмів. Наприклад, гриби-ксерофіти можуть розвиватися на поверхні насіння зернових з вологістю 14,5-15,0%, а на насінні бобових – з вологістю 16%. У таких умовах, особливо на свіжозібраному насінні, спостерігається так зване в’яле пліснявіння. При цьому мікроорганізми проникають у внутрішні тканини насіння, уражають його і руйнують не лише покривні тканини, але і зародок. В’яле пліснявіння, особливо в період післязбиральної обробки насіння, може призвести до повної втрати схожості.

Своєчасна та якісна підготовка зерносховищ дасть змогу зберегти зібраний врожай та не допустити втрати якості зерна!

Головний спеціаліст відділу контролю  в сфері насінництва,розсадництва та якості зерна ГУ Держпродспоживслужби  в Київській області  Симоненко Т.В.