Україна довго не могла згадувати про голодомор
Україна довго не могла згадувати про голодомор. Десятки років ми говорили про цю трагедію тільки пошепки, зі страхом і відчаєм. Нам тлумачили, що в Україні не було голоду, а був неврожай. Нас привчали, що це вигадка, і старанно приховували правду. Але в кожній українській родині – на Слобожанщині чи на Поліссі, в Криму чи Донбасі – знали, що то був голод.
Велика Ліна Костенко писала:
«Ой ти ж роде мій, роде, родоньку?
Чом бур’ян пішов по городоньку?
Роботящий мій з діда-прадіда,
двір занедбаний, Боже праведний»
Кожного з нас з дитинства вчили святому ставленню до хліба. Бабусі збирали зі столу хлібні крихти й наказували дітям доїдати все до скоринки. Такою є історична пам’ять народу, що пережив божевілля голоду.
Важко збагнути, що за геноцидом стояла політика. Страшно усвідомлювати, що цей експеримент задумався заради одного – знищення свідомої української людини. А полігоном для експерименту було обрано село – колиску української нації.
Голодомор став одним з найжахливіших злочинів в історії людства. Рахунок загиблих йшов на мільйони. Україна втратила чверть свого населення. Щохвилини вмирало 17 людей, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня. 11 тисяч сіл опустіли.
Це була справжня війна проти нації. Смерть не розрізняла своїх жертв ні за віком, ні за статтю.
Удар прийшовся на основу нашого духу – родину, віру в Бога і любов до землі. Матері божеволіли і їли своїх дітей, люди проклинали Небо і ниву. Радянський режим знав – тільки так можна було стерти національну пам’ять.
А який народ може жити без пам’яті? Це перекотиполе без коріння. Без роду, без племені. Без минулого і майбутнього. Таким народом легко маніпулювати, його легко зробити рабом.
Голодомор – чи не єдина трагедія такого масштабу, за яку ніхто не розкаявся, не вибачився і не поніс покарання.
24 листопада українці та світ, як і щороку, вшанують пам’ять убитих Голодомором 1932–33 років. О 16:00 – загальнонаціональна хвилина мовчання, під час якої мільйони українці запалюватимуть свічки біля Меморіалів Голодомору та на підвіконнях осель.
Запали свічку, приєднайся до загальнонаціональної хвилини мовчання!