Так вже влаштована людина, що з часом забуває навіть важливі речі. Саме тому  сьогоднішня стаття покликана нагадати про  страшну небезпеку, на фоні пандемії Covid-19, яку ми дещо призабули.

Мова  піде про сказ. Це гостре зооантропонозне (тобто, спільне для людей і тварин) інфекційне захворювання, яке передається людині виключно від тварин та абсолютно смертельне для людини у разі пізнього звернення людини за медичною допомогою. У людини  інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року.

Що ж потрібно знати, щоб убезпечити себе та близьких вам людей від цієї небезпеки?

Перш за все, слід пам’ятати, що сказ – це гостра інфекційна хвороба, спричинена вірусом, яка характеризується  стрімким  розвитком енцефаліту. В разі несвоєчасного звернення за медичною допомогою смерть неминуча.

Основним природним джерелом цього захворювання в нашій місцевості є руді лисиці. Саме тому для профілактики  цього захворювання серед диких тварин мисливськими господарствами проводиться регулювання їх чисельності до такого рівня, при якому епізоотичне розповсюдження вірусу стає неможливим.

Сказом хворіють  люди та тварини на протязі всього року, але все ж таки це  захворювання має виражену сезонність – осінь та весна. Пояснюється це тим, що восени дикі тварини в пошуках їжі підбираються ближче до житла, а на весні у тварин наступає період розмноження, що сприяє розповсюдженню вірусу.

Передача вірусу сказу від диких тварин людям відбувається  досить рідко. Найчастіше дикі тварини заражають свійських, а від них вже інфікуються  люди.

Щоб перервати ланцюжок передачі вірусу від тварин до людей розроблений комплекс профілактичних заходів. По відношенню до диких тварин, крім згаданого регулювання чисельності рудих лисиць, застосовується вакцинація пероральною (їстівною) вакциною, яка розкидається на мисливських угіддях авіаційним чи іншим доступним способом.

Для того, щоб зробити несприйнятливими до вірусу сказу домашніх тварин, проводиться їх планова та позапланова вакцинація. Планова проводиться, як правило, щорічно, і вакцинування домашніх м’ясоїдних тварин є обов’язком їх господарів. Що ж до позапланової вакцинопрофілактики сказу, то вона проводиться у випадках захворювання на сказ домашніх тварин та в деяких інших випадках для профілактики розповсюдження вірусу сказу. Через  нехтування цим правилом саме такий  випадок трапився нещодавно в одному з наших населених пунктів, де не щеплений домашній кіт захворів та загинув від сказу, а його господарі при догляді за твариною одержали подряпини, що не виключає зараження вірусом сказу.

Щоб уникнути таких випадків, крім обов’язкової вакцинації домашніх улюбленців, необхідно, дотримуватись певних правил. При зміні поведінки тварини необхідно його негайно проконсультувати у ветеринарного працівника. Ні в якому разі не можна лікувати тварину самостійно, годувати силою (заливати воду та їжу в рот), тощо.

Необхідно, також, уникати контактів з домашніми тваринами інших господарів. Ні в якому разі не можна їх гладити, дражнити, годувати, тощо.

Та особливу небезпеку для людей представляють бездомні тварини. Саме вони найчастіше є джерелом сказу для людей та домашніх тварин, бо часто  мають контакти як з дикими, так і іншими бездомними тваринами, серед яких можуть бути і скажені. Тож, наших улюбленців ні в якому разі не слід виганяти з дому чи позбуватись їх іншими негуманними способами.

Якщо ж, все-таки, трапилось лихо і ви, чи ваші близькі і знайомі зазнали травм чи ослинення від будь-якої тварини, необхідно надати собі чи іншому потерпілому першу допомогу. Перш за все необхідно рану чи місце ослинення промити достатньою кількістю води з милом, бажано господарським. Секрет цієї процедури полягає в тому, що вірус сказу нестійкий у лужному середовищі, а водний розчин мила має виражене лужне середовище. При цьому, маючи під рукою інші засоби, такі, як розчин йоду чи зеленки, перевагу слід надати першочерговому застосуванню мильного розчину. Якщо ж кровотеча не дуже інтенсивна, бажано не зупиняти її негайно для того, щоб кров  вимила залишки слини з рани. І, звичайно ж, якомога швидше необхідно звернутись за медичною допомогою. При призначенні антирабічних щеплень, відмовлятись від них чи зволікати з їх проведенням не слід, адже тільки вони гарантовано попереджають захворювання.  В противному разі на людину чекає смерть. За всю історію людства від сказу не видужала жодна нелікована людина.

То ж, пам’ятаймо, що дотримання простих правил рятує життя. Будьмо здорові!

Завідувач Баришівського МРВЛД ДУ «Київський ОЛЦ МОЗ України»  В.П.Попович