Жорстоке поводження з дитиною – будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини ( стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Права та обов’язки батьків

Правовий захист дітей відповідно батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (ст. 242 Цивільного кодексу України).

Правовий захист дітей відповідно є предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України “Про охорону дитинства”).

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону (стаття 12 Закону України “Про охорону дитинства”).

Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини (стаття 150 Сімейного кодексу України):

• виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;
• піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
• забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
• поважати дитину;
• забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
• забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини;
• ухилення батьків від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення батьківських прав;
• виникнення загрози життю і здоров’ю дитини є підставою для відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Органи які здійснюються захист дітей від насильства.

До органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать (стаття 6 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”) :

• служби у справах дітей;
• уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
• органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
• органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;
• центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
• суди;
• прокуратура;
• уповноважені органи з питань пробації.

До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам:

• центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• притулки для дітей;
• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
• центри соціально-психологічної допомоги;
• територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
• інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідальність

Адміністративна відповідальність

Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності.

Перелік правопорушень за які передбачено адміністративну відповідальність:

• доведення неповнолітнього до стану сп’яніння ( стаття 180 Кодексу України про Адміністративне Правопорушення);
• невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей (стаття 184 Кодексу України про Адміністративне Правопорушення);
• вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (стаття 173 Кодексу України про Адміністративне Правопорушення ).

Кримінальна відповідальність

Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров’я та недоторканності неповнолітнього.

До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :

• доведення до самогубства ( стаття 120 Кримінального кодексу України);
• умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 Кримінального кодексу України);
• умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 Кримінального кодексу України );
• умисне легке тілесне ушкодження ( стаття 125 Кримінального кодексу України );
• побої й мордування ( стаття 126 Кримінального кодексу України );
• необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження ( стаття 128 Кримінального кодексу України );
• погроза вбивством( стаття 129 Кримінального кодексу України );
• неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей ( стаття 137 Кримінального кодексу України );
• зґвалтування ( стаття 152 Кримінального кодексу України );
• насильницьке задоволення полової пристрасті неприродним способом ( стаття 153 Кримінального кодексу України );
• примушування до вступу в статевий зв’язок ( стаття 154 Кримінального кодексу України );
• статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості ( стаття 155 Кримінального кодексу України );
• розбещення неповнолітніх (стаття 156 Кримінального кодексу України);
• злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо яке встановлена опіка чи піклування (стаття 166 Кримінального кодексу України );
• втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність ( стаття 304 Кримінального кодексу України );
• схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів ( стаття 315 Кримінального кодексу України );
• спонукання неповнолітніх до застосування допінгу ( стаття 323 Кримінального кодексу України );
• схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів ( стаття 324 Кримінального кодексу України ).

Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку. Надана інформація та роз’яснення з приводу порушеного Вами питання не тягнуть за собою настання будь-яких правових наслідків, в тому числі виконання державними та іншими органами певних дій.

За більш детальною інформацією та з будь-яких інших юридичних питань, звертайтеся до відділу «Баришівське бюро правової допомоги» за адресою: смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 19а, (2 поверх) або за телефоном: 4-18-83