Захист прав споживачів фінансових послуг – це системна діяльність, до якої належить нагляд за дотриманням фінансовими установами про захист прав споживачів, моніторинг дотримання добровільних Кодексів України, поведінки учасників фінансових ринків, обізнаність споживачів щодо споживчих властивостей фінансових послуг, вирішення спорів між надавачами та споживачами фінансових послуг. Світовий досвід захисту прав споживачів фінансових послуг дає підстави для чіткого розуміння цієї діяльності як системної.

Фінансові послуги – це діяльність з фінансовими активами, спрямована на задоволення потреб споживачів цих послуг. Їх надають фінансові установи в інтересах третіх осіб за свій власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а також за рахунок активів, залучених від інших осіб. Потреба споживачів фінансових послуг розуміється як формалізований попит на фінансовому ринку, що задовольняється адекватною пропозицією надавачами цих послуг – фінансовими установами.

Споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника (відповідно до п. 22 статті 1Закону України «Про захист прав споживачів »).

При наданні кредитів Законодавство України висуває низку обов’язкових вимог до банків, що надають кредити населенню.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту ( стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування »).

 Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електроні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електону комерцію»  із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

Дана форма має містити:

• найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
• тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
• суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
• тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
• види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
• орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування;
• необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов’язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг;
• порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
• попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;
• порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
• порядок дострокового повернення кредиту;
• у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку – відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.

Банк при видачі кредиту, зобов’язаний надати позичальникові для підписання договір, що відповідає вимогам законодавства до кредитних договорів (ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг » ).

Так у договорі, серед іншого, має бути зазначено: відповідальність обох сторін, а не тільки позичальника за невиконання або неналежне виконання умов договору, порядок, зміни й припинення дії договору.

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.

Відповідно до чинного законодавства України за захистом порушених прав можна звернутися до:

• Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ;
• суду;
• місцевих державних адміністрацій;
• органів місцевого самоврядування;
• органів виконавчої влади.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

За більш детальною інформацією та з будь-яких інших юридичних питань, звертайтеся до відділу «Баришівське бюро правової допомоги» за адресою: смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 19а, (2 поверх) або за телефоном: 4-18-83