Прийшов Спас – пішло літо від нас

(літекскурс від Баришівської центральної бібліотеки для дорослих

відділу культури та туризму Баришівської селищної ради)

Надійшло дев’ятнадцяте серпня…

Цього дня вже без ліку літ

День Святого Преображення

Християнський святкує світ.

Із прадавніх часів у нас

Звуть це свято – Великий Спас!

І приходять у днину погожу

Всі до церкви на службу Божу.

В Україні на Спаса відправа ця

Особливим присмаком славиться:

Святять яблука, святять мед,

Святять збіжжя з нового врожаю

Вадим Бойко, Анастасія Стельмах.

“Свята українського народу”.

До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Відомий письменник та етнографіст  Василь Скуратівський  у своїй книзі «Дідух» так  розповідає про  свято  Великого Спаса, традиції і звичаї його святкування.

«За Біблією в цей день Ісус Христос разом зі своїми учнями піднявся на маківку гори. Посеред ночі довкола нараз спалахнуло дивовижне світло: їхній учитель у блаженному сяйві здіймався на небеса. Усі почули голос Всевишнього, який возвістив, що Ісус є намісником Бога на землі. Саме це і переконало присутніх у надприродній місії Христа — об’єднанні земних і небесних начал. Звідси й назва свята — Преображення Господнє. Спас символізував свято врожаю, яке згодом використало в своїй обрядовості християнство. В цей день існує звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо.

З цим святом тісно пов’язані пасічницькі турботи. Перед тим як приготувати щільники для посвят, ґазда читав молитву перед іконами Зосима та Саватія — покровителями бджільництва, а  ввечері напередодні Спаса господар і господиня бралися за найвідповідальнішу роботу — свічникарство. За звичаєм, господареві годилося сукати страсні свічки, громничі, Великодневі, свят-вечірні, хрещенсвятські, покійницькі, церковні, сирітські, вдовині та для роздачі бідним.

А родильні, що використовувалися при пологах, весільні, хрестильні, бабські та дідівські уже робила дружина.

З особливою урочистістю готували свічки- трійці. Для них майстрували спеціальні підсвічники, оздоблені мистецьким різьбленням та інкрустацією. Саме ці свічки мали бути в кожній родині як обереги від всіляких бід, напастей тощо. При їх суканні господиня вносила зеленосвятське або купальське чи маковійське зілля, а також квіти з пасіки.

Господар, виробивши першу свічку, обгортаючи її зіллям, приказував:

— Пресвята родюча земле наша, ниви, сади, огороди — світ сонця вам!

Беручись до другої, мовив:

— Праведне сонце, місяцю ясний, зорі світлі, небо пречисте! Будьте милостиві до людей і до худібки!

І, нарешті, до третьої:

— Ліси, води, повітря чисте, всі душі праведні, лада наші, мухи Божі — всім вам на добро, на пожиток!

Зібравши у вузлик овочі, фрукти, мед, збіжжя, трави і трійцю (якщо такої не було, то звичайну свічку) господарі вранці йшли до церкви. Після відправи починалася посвята принесених продуктів. Особливо чекали, коли освятяться яблука.

Повернувшись із церкви, господар з трійцею обходив пасіку і запрошував родину до столу. Спасівський обід складався переважно з борошняних та овочевих страв і холодної риби. Спочатку їли яблука та мед, запиваючи виноградним або яблуневим вином, «щоб садовина родила», а потім переходили до інших страв.

Перед Спасом є два тижні посту — “спасівка”. Спаса це день поминання мертвих родичів; за народньою мітологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса»

Зав. методично-бібліографічним відділом Баришівської ЦБС Н.І.Лавріненко