МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ СЕМЕНЯКА (06.11.1967 – 27.06.2016) – громадський активіст Баришівщини, депутат Баришівської районної ради, голова Баришівської районної ради, депутат Київської обласної ради.

Народився 06.11.1967 в с. Кам’яне Рокитнівського району на Рівненщині. Коли йому виповнилося 6 років, батьки переїхали до Сибіру. Там, у Тюменській області, виріс, вивчився. Звідти й на армійську службу призвали.

Із 1987 по 1989 роки перебував в Афганістані, воював у складі 345-го окремого гвардійського парашутно-десантного полку (3-ій батальйон, 9-та рота). Серед багатьох нагород – орден Червоної Зірки, медаль та орден Маргелова В.Ф. Реальні картини афганської війни, стосунки між нашими бійцями й талібами, моджахедами відтворені у фільмі Федора Бондарчука «9 рота».

Із 1989 року проживав в Україні (с. Коржі Баришівського району).

Із 1999 року – фізична особа-підприємець.

Із 2006 по 2010 роки – депутат Коржівської сільської ради.

Із 2010 року – депутат Баришівської районної ради.

У 2014 році – голова Баришівської районної ради.

Із 2015 року – депутат Київської обласної ради VII скликання, член постійної комісії з питань екології, природокористування, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій.

Агроном за спеціальністю, завжди мріяв працювати на землі, яка споконвіків вважалася «житницею» Європи – в Україні. В одному із господарств Баришівського району Миколі Семеняці запропонували роботу, про яку у народі кажуть – «заступник заступника». А він, змужнівши на війні, виніс із неї не тільки загострене почуття справедливості, а й прагнення бути першим, якщо треба йти в атаку, або останнім, коли доводилося прикривати відхід бойових побратимів. А другорядні ролі – вже були не для нього.

Микола Миколайович був із категорії людей рішучих, сміливих і невгамовних. Реаліст за сприйняттям життя (а воно його учило без поблажок), він певен: боротися за кардинальні зміни в суспільстві й діяти треба сміливо, рішуче та наполегливо.

Семеняка М.М. був серед активістів, які брали участьу протестних акціях щодо недопущення будівництва на Баришівщині заводу «ROCKWOOL» із виробництва «кам’яної вати» (2008 р.). І позиція громади виявилася сильнішою від попередньо прийнятих адміністративних рішень.

За відданість правді й турботу про громаду в 2014 році депутати обирають Миколу Семеняку головою Баришівської районної ради. Проте вже за кілька місяців Микола Миколайович поповнив лави «Айдару», був командиром штурмової роти добровольчого батальйону, брав участь у визволенні Слов’янська від терористів.  Зазнав поранення, лікувався у Австрії.

Після повернення з фронту боротьба для нього не завершилася. Будь-яка несправедливість, людський біль, розпач, крик про допомогу відлунювали в його серці. Допомога школам, дитячим садочкам, медичним амбулаторіям, соціальним установам – чи не в кожному селі на Баришівщині він залишив гідний слід, світлу пам’ять і приклад для наслідування. А скільки хворих баришівчан вдячні йому за повернене здоров’я й врятоване життя!

Помер раптово 27 червня 2016 року від серцевого нападу. Прощання відбулося 28 червня в Києві на Майдані Незалежності. Похований в селі Коржі Баришівського району.

За вагомий внесок у соціально-економічний розвиток територіальної громади Баришівського району, мужність та патріотизм, значний особистий внесок у становленні української державності рішенням Баришівської районної ради від 13 вересня 2016 № 242-10-07 присвоєно звання «Почесний громадянин Баришівського району» (посмертно).