Кір — це гостре вірусне захворювання, що супроводжується запальним ураженням верхніх дихальних шляхів, висипом і поширенням токсинів, що продукуються вірусом, по всьому організму. До створення вакцини проти кору, захворювання було широко поширене і було однією з основних причин смертності у маленьких дітей.

Шляхи зараження

Єдине джерело кору – хвора людина, яка виділяє вірус протягом останніх двох діб інкубаційного періоду і під час висипань. Якщо у хворого розвиваються ускладнення, то період виділення патогена подовжується більш ніж на тиждень.

Кір передається повітряно-крапельним шляхом. Вірус виділяється з повітрям, що видихається, а також з мокроти. З потоками повітря збудник переноситься на великі відстані. Інфікування відбувається при вдиханні зараженого патогеном повітря (частіше в приміщенні).

Ризик розвитку кору після контакту з інфікованим дуже високий. Після перенесеного захворювання виникає стійкий довічний імунітет. Повторне зараження відбувається вкрай рідко.

Як виявляється кір?

Інкубаційний період кору становить від 10 до 14 днів. Загальна клінічна картина кору виникає при максимальному накопиченні збудника в крові та відрізняється послідовною зміною періодів: катарального, висипання і пігментації.

Початкові ознаки кору припадають на катаральний період і нагадують прояви ГРЗ: нежить, біль у горлі, висока температура, кон’юнктивіт, можливі біль в животі та розлад шлунку. У дитини погіршується самопочуття, з’являється слабкість, пропадає апетит. Може з’явитися світлобоязнь.

Основні симптоми кору наростають поступово і характеризуються появою і загасанням характерного висипання:

• 1-2 добу – плями на слизовій щік проти корінних зубів;
• 2-3 добу – рясне висипання на шкірі папульозного характеру, яке має різний розмір і форму, не містить всередині рідину, зливається між собою;
• спочатку висипання з’являється на голові (за вухами, на бічних поверхнях шиї, волосистій частині голови), воно має вигляд блідо-рожевих плям; до кінця доби висип набуває більш темного кольору і переходить на обличчя і верхню частину грудей;
• на 2 день висип поширюється на все тіло, крім нижніх кінцівок, а на 3 день – поширюється і на ноги;
• після загасання висипань на шкірі залишаються пігментація і лущення.

Період висипу, як правило, триває до 3 діб. Висока температура тіла в цей час ще зберігається. Посилюються нежить, кашель, погіршується загальний стан хворого.

. Період пігментації триває від 1,5 до 3 тижнів і характеризується поступовим “загасанням” симптомів кору: висип видозмінюється – переходить в буро-коричневі плями, шкіра лущиться, температура тіла знижується до нормальної, стихають запальні процеси у верхніх дихальних шляхах.

У дорослих симптоми кору виражені більш сильно, ніж у дітей. Захворювання протікає важче, може супроводжуватися запаленням легенів, менінгітом, енцефалітом.

За перших симптомів негайно звертайтеся до лікаря!

Ускладнення

Кір може мати серйозні наслідки, особливо у дітей віком до п’яти років. Серед ускладнень кору — запалення середнього вуха (отит), запалення дихальних шляхів (бронхіт), пневмонія, енцефаліт. Ця недуга може призвести навіть до смерті.

Захворювання на кір під час вагітності також загрожує здоров’ю жінок — від розвитку ускладнень до передчасних пологів чи мимовільного аборту (викидня).

Профілактика

Спеціального лікування від кору нема. Найкращий захист — вакцинація. В Україні є комплексна вакцина від кору, паротиту і краснухи (КПК). Вона безпечна, ефективна і забезпечує тривалий захист. Для найкращого захисту дитина має отримати дві дози КПК-вакцини.

Якщо з якихось причин ваша дитина не була вакцинована відповідно до Календаря профілактичних щеплень, зверніться по консультацію до лікаря.

Відмовившись від вакцинації, ви ризикуєте здоров’ям і життям своєї дитини.

Міністерство охорони здоров’я закликає батьків обов’язково вакцинувати дітей відповідно до термінів Календаря щеплень і якомога швидше надолужити щеплення, якщо пропустили планову вакцинацію. Вакцинуватись за Календарем і надолужити пропущені щеплення можуть безоплатно усі діти до 18 років, а також дорослі з груп ризику — військові, учасники ООС, студенти, освітяни і медики.

Імунізація є питанням національної безпеки, оскільки здоров’я українців — усіх разом і кожного зокрема — залежить від рівня охоплення щепленнями у країні. Для формування колективного імунітету необхідно, щоб рівень вакцинації досягав 95–98%.

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЕПІДЕМІЧНИЙ ПАРОТИТ (СВИНКА)

В Україні ускладнилася епідемічна ситуація щодо захворюваності на вакцинокеровані інфекціїї, з початку 2023 року зафіксовано 2 спалахи епідемічного паротиту (у Волинській та Черкаській областях).
Епідемічний паротит (в народі хворобу називають «свинка») – це гостре вірусне захворювання, під час якого відбувається запалення слинних залоз людини. Найчастіше хворіють діти в період між третім і сьомим роком життя, проте небезпека зараження для дорослих теж є. Чоловіків епідемічний паротит вражає в 2 рази частіше з виникненням явних симптомних проявів, ніж дівчаток та жінок.

         Вірус паротиту передається повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Захворіти можна під час простої розмови. Хворий на епідпаротит заразний за 1-2 дні до появи перших симптомів хвороби, коли він ще навіть не здогадується про те, що занедужав, та впродовж 8 днів після виявлення ознак захворювання.

Потрапляючи в організм людини, вірус розмножується в її залозистій тканині. Саме тому він може уразити такі залози, як: слинні, статеві, підшлункову, щитовидну тощо. Слинні залози піддаються ураженню першочергово, тут симптоми хвороби виявляються найбільше.

        Зазвичай захворювання починається гостро. До її головних симптомів відносять:

• різке підвищення температури тіла до 40°С, висока температура може зберігатися 5-7 днів;
• біль в області вух;
• больовий синдром при жуванні чи ковтанні;
• підвищене слиновиділення;
• різкий біль при вживанні кислої їжі;
• збільшення щік;
• припухлість зони перед вушною раковиною, яка збільшується в розмірах (найбільше припухлість збільшується на 5-6 день хвороби);
• мочка вуха відстовбурчується вперед і догори;
• біль при пальпації слинних залоз.

Паротит сам по собі зазвичай протікає не дуже важко, проте може дати ряд серйозних ускладнень. До найбільш поширених з них належать:

1. панкреатит;
2. цукровий діабет II типу;
3. запалення статевих залоз;
4. запалення щитовидної залози;
5. ураження ЦНС (менінгіт, енцефаліт).

       Наслідки даних ускладнень можуть бути серйозними. Це і безпліддя (через запалення яєчок у хлопчиків), і порушення менструального циклу у дівчат в майбутньому, і проблеми з шлунково-кишковим трактом, і гормональні порушення, і запалення оболонок мозку та навіть смерть. Тож не варто недооцінювати звичайну дитячу хворобу «свинку».

Якщо хвороба протікає типово, без ускладнень, вона зазвичай триває 7-10 днів. Хворому обов’язково рекомендується звернутися до лікаря по допомогу.

Через високу небезпеку можливих ускладнень після паротиту дуже важливою є його профілактика.

 Найкраща профілактика – своєчасне проведення профілактичного щеплення проти епідпаротиту. Вакцина від епідпаротиту поєднується з вакцинами проти кору і краснухи. За Національним календарем щеплень вона вводиться дитині двічі: перша доза – у 12 місяців, друга – у 6 років.

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНА КРАСНУХА

          Краснуха — це вірусне інфекційне захворювання. Назва походить від латинського rubella і означає «маленька червона».

Збудником інфекції є РНК-геномний вірус родини Togaviridae. Краснуха — типовий антропоноз. Джерелом інфекції є хвора людина (навіть за відсутності клінічних проявів).

Інфікований починає виділяти вірус у довкілля із носоглотковим слизом ще в інкубаційному періоді, за 1-2 тижні до початку хвороби. Виділення вірусу припиняється через 2-3 тижні від початку висипки.

         Збудник інфекції передається повітряно-краплинним шляхом. Виділення вірусу із сечею, калом, носоглотковим слизом не виключає можливості поширення інфекції контактно-побутовим шляхом, тобто через посуд, якісь предмети побуту. Особливо часто це трапляється у закритих дитячих колективах.

Здатність вірусу проникати через плаценту визначає вертикальний (трансплацентарний) механізм передавання.

        Інкубаційний період під час краснухи триває від 12 до 24 днів. У більшості випадків переважає легка або середньої тяжкості форма захворювання. Проте у підлітків і дорослих нерідко присутні симптоми, які передують появі висипки: помірна гарячка, головний біль, слабкість, зниження апетиту, кон’юнктивіт, фарингіт, нежить.

Симптоми краснухи

Перші висипки виникають за вухами та на волосяній частині голови. Хворий їх не бачить і звертає увагу вже на висипку на обличчі: блідо-рожеві округлі макуло-папульні елементи, завбільшки від крапки або макової зернинки до просяної зернини.

Упродовж 15–20 годин висипка поширюється по всьому тілу. У підлітків і дорослих висипання рясніші, ніж у дітей. На обличчі висипка зазвичай густіша, ніж на тулубі, плями більші. Рясніша висипка і на згині ліктя, стегнах, сідницях. Місцями висипання можуть зливатися. Висипка не виникає на долонях та підошвах. Можлива легка шкірна сверблячка. Через 2-3 дні з моменту появи висип зникає.

Досить часто краснуха буває нетиповою: без висипу.

Разом із появою висипки потиличні лімфатичні вузли набувають щільноеластичної консистенції. Таке збільшення потиличних лімфовузлів, навіть за відсутності висипу, є основним симптомом краснухи.

Нерідко у дорослих, найчастіше у жінок і дівчат-підлітків, краснуха супроводжується артралгіями чи артритами, що проявляється болем, припуханням, збільшенням суглобів.

Найчастіше уражаються п’ястково-фалангові та міжфалангові суглоби, рідше — колінні й ліктьові. Зміни у суглобах з’являються наприкінці висипки і зникають протягом 1–2 тижнів.

Синдром вродженої краснухи (СВК) розвивається, якщо вагітна хворіє на гостру краснуху, що особливо небезпечна для плода. Є переконливі докази того, що під час реінфекції у матері ризик інфікування плода мінімальний, хоча й можливий навіть за субклінічного перебігу інфекції.

Під час внутрішньоутробного зараження механізм ушкодження плода має багатофакторний характер:

• занесення вірусів у плаценту під час вірусемії у матері та їхнє розмноження призводять до ушкодження тканини, кровоносних судин, формування дрібних зон некрозу, порушується трофіка плода, виникає гіпоксія;
• у випадку зараження на 4–6-му тижні найчастіше формуються патології очей, на 5–10-му — серця, на 3–11-му — мозку, на 7–10-му — органів слуху;
• якщо внутрішньоутробне зараження плода відбувається на останніх тижнях вагітності, то власні антитіла IgМ, що утворюються та виявляються під час народження дитини, циркулюють протягом перших 6–8 місяців її життя, а інколи й довше — тож наявність у немовляти антитіл класу IgМ до вірусу краснухи є показником перенесеної внутрішньоутробної краснухи.

Клінічні ознаки синдрому вродженої краснухи:

• очні аномалії — катаракта, інфантильна глаукома, пігментна ретинопатія розвиваються у майже 43% дітей з уродженою краснухою, у 80% пацієнтів відбувається ураження обох очей (ретинопатія є доброякісною, не прогресує і не порушує зір на відміну від катаракти);
• нейросенсорна втрата слуху є найбільш поширеним проявом уродженої краснухи — у 40% пацієнтів це може стати єдиним проявом хвороби, порушення слуху може бути дво- чи однобічним;
• вроджені вади серця фіксують у 50% інфікованих немовлят у перші 2 місяці життя.

Хворих на краснуху ізолюють терміном на 5 днів від моменту появи висипки.

Дитину із СВК вважають заразною протягом 1 року. Якщо дослідження на вірус негативні, цей термін зменшується.

Вагітна жінка повинна уникати будь-якого контакту з хворим на нез’ясовану інфекційну хворобу з висипом.

Найкращий захист — імунізація живою комбінованою вакциною для профілактики кору, епідемічного паротиту і краснухи (КПК). Вона зумовлює надійний тривалий імунітет, а також попереджує розвиток тяжких форм та ускладнень.