Баришівка – містечко невелике (12 тис. чол. станом на 2001 р.), колишній райцентр… Але всього годинка на авто від Києва (66 км.) – і занурюєшся у сиву давнину…

Тут і збережені і понині кургани-могильники різних народів (один з них, Виблову могилу, малював Шевченко), і багато прекрасних церков 18-19 ст., бо мешкала тут за Гетьманщини заможна козацька старшина. І чудові краєвиди Трубіжу. І навіть зірки власні (комета імені місцевої астрономині). А головне – доброзичливі люди, що знають своїх пращурів та охоче спілкуються за заїзджими гостями, ділячись версіями подій давнини…Особливо вдячний Людмилі Новоградській та отцю Павлу Лисенку! А також відділу культури та туризму Баришівської селищної ради.

985 рік….Володимир Великий засновує фортецю БАРУЧ – предтечу сучасної БАРИШІВКИ… Двома сторіччями пізніше (1225 р.) переяславські князі поселяють тут тюрків – плем’я торків, що мають боронити рубежі князівства по річці Трубіж…

Сьогодні місто відоме як Баришівка, в часи Радянської імперії – райцентр, зараз невелике, проте культурне містечко – з 2 школами, 2-ма дуже цікавими музеями, кількома відбудованими сучасними церквами, хоча ще в 19 сторіччі тут було аж 4 храми….

МИСТЕЦТВО В ЗВИЧАЙНОМУ

Краєзнавчий музей Баришівки відрізняє певна креативність – начебто все як у всіх інших таких закладах – а ні, тут – 142 кобзаря, тут приділяють чи не більшу увагу сучасній креативно-народній творчості, що базується на школі старих майстрів (ляльки-мотанки, наприклад, Лялька кримчанка, лялька волонтерка з Америки, Лялька «У війни жіноче обличчя»), або використання художніх елементів відомої місцевої майстрині в утилітарних предметах модерного побуту та вбрання

КРЕАТИВНА КОЛЕКЦІЯ ОДЯГУ

До речі про вбрання – особливо вразила унікальна колекція жіночого одягу 18-поч. 20 ст. – начебто теж все як у всіх, а розташоване вбрання якось душевно, особливо, привабливо…. І ще в гармонії з прекрасною колекцією рушників. Їх тут не 5000 , як у Переяславі, проте кожний – зі своїм сенсом, історією, долею…. І це, ще раз підкреслю – завдяки директорці музею Людмилі Новоградській.

РАШИСТИ НЕ ПРОЙДУТЬ! ВЖЕ НЕ ПРОЙШЛИ!

Рік тому, у березні 2022, Баришівкою та околицею проходила лінія фронту,  орків наші ЗСУ зупинили і тут. 3 березня 2022 була відбита атака агресорів, знищено 3 БМП, десятки окупантів – силами 72 ОМБР ім. Чорних запоріжців. Проте окремі села Баришівчини зазнали жорстоких катувань та руйнувань рашистів…Серед них – село з символічною назвою Перемога… Більше десяти хлопців було розстріляно, зруйновано торгівельний центр, десятки будинків, пошкоджена церква. А саме страшне – розстріляні маленькі діточки… Без сліз дивитися на експозицію неможливо….

ВІРА, ЦЕРКОВ, СІМ’Я!

Сьогодні у церкві Різдва Пресвятої Богородиці с. Перемога йде ремонт – працюють і пізно ввечері у вихідні, після вечірньої служби, в чому сам переконався, поспілкувавшись з місцевим св. Отцем та на власні очі побачивши наслідки «роботи» нелюдів, що мають нахабність відносити себе до руської культури… Росія – не Русь, і церква у с. Перемога тому ДОКАЗ ТА ФАКТ…

На щастя вціліли церкви у Гостролуччі – церква святого Миколая, зведена 1827 р. на кошти місцевих панів Катерини та Карла Лаузбергів. В тому ж Гостролуччі чекає на реставрацію Свято-Троїцька церква, побудована в 1784-1787 роках – правда постраждала вона не від рашистів, а від радянських комуністів та часу. Проте й тут, у приміщенні в прямому сенсі без даху, ПЦУ проводить недільні служби!

ЦІКАВА РОЗМОВА

Баришівна багата на давні дерев’яні церкви. Окрім вищезазначених варті відвідування церква Святого вознесіння Христового у Лук’янівці (знищена в березні 2022 р. рашистами – ред.), Покровська церква у селі Поділля (1874 р.).

ПРОТЕ найбільше сподобалась Велична Церква (звичайно, з дерева)                св. Архистратига Михаїла у Лукашах, що майже парить у повітрі, здіймаючись вверх. Гармонія екстер’єру дивно поєднується в неї з незвичайним інтер’єром, обумовленим нестандартним Іконостасом. І, як результат, з незвичним просторовим рішенням. Як розповів отець Павло Лисенко, іконостас був виготовлений зовсім для іншої церкви, може навіть для храму з далекого Сходу. Але Російська імперія в результаті війни 1905 р. з Японією втратила території, і церкви теж. Тож незатребуваний іконостас був переданий в Лукаші.

І до речі… Павло Лисенко не просто Священик, він ще й дуже фаховий краєзнавець та історик, в минулому – режисер… година спілкування з ним промайнула непомітно…

Не всі церкви Баришівщини вдалося цього разу відвідати – попереду ще храми у Бзіві та Лехнівці…

149 КОБЗАРІВ

Не буду нудним, але Баришівку відвідував і Тарас Шевченко – сьогодні в місті налічується колекція зі 149 видань Кобзаря. Чи є стільки ж у Вернадці?! Всі не роздивився, бо музей Шевченка був зачинений (експозиція в евакуації – ред.), але ж пару унікальних екземплярів середини 19 сторіччя (тобто прижиттєвих Тарасу Григоровичу) у краєзнавчому таки побачив.

КОМЕТА З БАРИШІВКИ

І наостаннє… Існує така комета – Чурюмова-Герасименко, перша, на яку здійснив посадку спусковий апарат (12 листопада 2014, «Філи»). Позаминулого року ця комета наблизилася до Землі на найменшу відстань — 0,418 астроодиниць. Так ось, відкрила її, зробивши перші фото, уродженка Баришівки Світлана Герасименко в Алма-Атинській обсерваторії у вже далекому 1969 році.