СПОРИ ПРО СПІЛЬНЕ МАЙНО ПОДРУЖЖЯ

За змістом норм Цивільного кодексу України (далі ЦК) майно, що є у власності двох або більше осіб, належать їм на праві спільної сумісної власності. Право спільної сумісної відрізняється від часткової спільної власності тим, що співвласником сумісної власності надано рівне право на майно, без визначення часток. Презумпція рівності часток може бути спростована в разі спору лише за позовом зацікавленої особи, в судовому порядку.

При набутті спільної часткової власності кожен зі співвласників має свою окрему частку, яка в юридичній практиці визначається як ідеальна частка власності.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК) майно, набуте подружжям під час шлюбу, належать їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не має самостійного заробітку (догляд за дітьми, ведення домашнього господарства, хвороба, навчання тощо). Однак за певних обставин, встановлених законом, дружина та чоловік можуть бути учасниками як спільної сумісної так і спільної часткової власності.

Загальний перелік майна, що є особистою власністю одного з подружжя, встановлено ст. 57 СК України. До нього належить:

– майно, набуте одним із них до шлюбу;

– майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

– майно, набуте за час шлюбу за кошти, які належали особисто одному з подружжя;

– речі індивідуального користування, у тому числі коштовності (незалежно від того, на які кошти вони придбані);

– премії, нагороди, одержані за особисті заслуги;

– кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала одному з подружжя, та кошти відшкодування моральної шкоди;

– страхові суми, одержані за обов’язковим чи добровільним особистим страхуванням.

Якщо майно набуте одним із подружжя до шлюбу, в дарунок, у порядку спадкування або придбано за кошти, що належали із них, таке майно виключається зі складу спільного сумісного майна.

Дружина та чоловік мають право на укладання між собою будь-яких договорів, які не заборонені законом. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого із них, якщо таке майно використано в інтересах сім’ї.

При укладені договорів, які потребують нотаріального посвідчення і/або державної реєстрації, а також щодо цінного майна згода другого з подружжя має бути обов’язковою і нотаріально посвідченою ст.65 СК України.

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання. Поділ майна може бути здійснений у добровільному порядку (укладанням договору) та шляхом звернення з позовом до суду (за наявності спору). Договір про виділ нерухомого майна (будинку, квартири тощо) має бути обов’язково посвідчений у нотаріальному порядку. У разі виділу майна в натурі право спільності на спільності на майно подружжя припиняється. Кожен із них стає особистим власником виділеного майна.

При поділі спільного майна частка майна одного з подружжя може бути збільшена, якщо буде встановлено, що розмір аліментів, які одержують діти, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку чи лікування.

Прикладом збільшення частки одного та зменшення частки другого з подружжя може бути зловживання одним із них алкоголем або наркотичними засобами, втрата заробітку або спільного майна в особистих інтересах тощо.

У разі неможливості поділу майна в натурі (квартири, будинку тощо) суд може присудити одному з подружжя компенсацію відповідно до частки його у спільній сумісній власності. Присудження грошової компенсації допускається лише за умови попереднього внесення другим із подружжя компенсації суми на депозитний рахунок суду ст. 71 СК України. З огляду на чинне законодавство обов’язок внести відповідну грошову компенсацію покладається на ту сторону, яка наполягає на виділі їй майна в натурі. Якщо сторона не зможе сплатити всю суму водночас, то за згодою іншої сторони може мати місце відсторонення внесення коштів. У цьому разі розгляд справи відкладається на строки, обумовлений сторонами.

Право спільної сумісної власності на майно жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі.

Згідно зі ст. 74 СК України режим рівності часток подружжя поширено на осіб (чоловіка та жінку), які не перебувають у шлюбі, однак проживають однією сім’єю. Урегулювання СК України майнових та інших прав щодо осіб, які перебувають у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу, має неабияке правове та соціальне значення. Сім’ї які з різних причин не змогли зареєструвати шлюб, мають бути захищені законом. Разом з тим норми статей 74,91 СК України не посягають на право тих, хто перебуває у «законному шлюбі».

Відповідно до вимоги ст.74 СК України майно, набуте жінкою та чоловіком за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Застосування цієї норми може мати місце лише за наявності таких юридичних критеріїв:

– проживання жінки та чоловіка однією сім’єю;

– набуття ними майна за час спільного проживання;

– відсутності письмового договору між ними, який по-іншому врегульовує підстави та володіння майном.

Слід також підкреслити, що при поділі (виділі) майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіки, які не перебувають у шлюбі, діють норми гл. 8 СК України, яка регулює майнові правовідносини подружжя.

За більш детальною інформацією та з будь-яких інших юридичних питань, звертайтеся до відділу «Баришівське бюро правової допомоги» за адресою: смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 19а, (2 поверх) або за телефоном: 4-18-83

Нагору