Учора, 5 червня, жителі Гостролуччя та вся Баришівська громада проводжали в останній шлях захисника Олександра Дмитровича Дайнека…

Народився захисник у с.Карасинівка, що на Чернігівщині, 26 вересня 1966 року. Навчався в місцевій школі, далі отримав спеціальність техніка-механіка в Ніжинському технікумі механізацій.

Більше 20 років працював водієм-далекобійником. Був одружений, мав двох доньок і двох внуків. Та доля розпорядилася так, що він знайшов нове кохання. Із дружиною Галиною Барис мріяв прожити довге і щасливе життя.

Олександр завжди був сміливим і справедливим, безстрашним і відчайдушним. Саме ці якості підштовхнули його у березні 2022 року стати на захист рідної країни від ворожої агресії сусідньої держави. Добровільно записався до територіальної оборони, а вже незабаром приєднався до лав Збройних Сил України.

Спочатку старший сержант Олександр Дайнеко разом із побратимами у складі 30-ої окремої механізованої бригади обороняв країну на Бахмутському напрямку. Пізніше на посаді командира взводу технічного забезпечення у складі 118-ої окремої механізованої бригади боролися з ворогом на Запорізькому напрямку. Був водієм і підвозив снаряди у найгарячіші точки карти бойових дій. Бачив смерть побратимів, втрачав друзів…

Попри наявність проблем зі здоров’ям, 57-річний Олександр служив країні вірно, із повною віддачею і жертовністю. У лютому 2024 року через різке погіршення стану захисник потрапив у госпіталь, у Запоріжжі, потім був перевезений у столичний військових шпиталь. Поклавши зброю, з якою воював за життя всіх українців, йому довелося боротися з хворобою. Усі 110 днів цієї боротьби за життя поряд із ним була дружина.

На жаль, відданий патріот, мужній захисник, відчайдушний воїн помер 2 червня 2024 року.

Вічна памʼять воїну, який не ховався за спинами, а впевнено й цілеспрямовано боровся з ворогом заради родини й держави.

Приносимо співчуття родині та близьким захисника.