«Ми тільки чули кулеметні черги через різні проміжки: та-та-та, та-та… Два роки з дня в день я чув, і це стоїть у моїх вухах сьогодні. Під кінець над яром піднявся важкий, масний дим. Він ішов звідти тижнів три».

Анатолій Кузнєцов «Бабин Яр»

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту із 2005 року, коли була ухвалено відповідну резолюцію Генеральної Асамблеї ООН. У ній стверджувалося, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Україна приєдналася до цього документа у 2012 році і разом зі всім світом почала відзначати пам’ять про цю сумну подію.

В Баришівській центральній бібліотеці для дорослих відділу культури та туризму Баришівської селищної ради презентовано книжкову викладку «Голокост на українській землі».

З метою вшанування пам’яті загиблих жертв Голокосту в Україні працівники Баришівської бібліотеки для дітей Баришівської ЦБС відділу культури та туризму Баришівської селищної ради пропонують історичний хроноскоп  подій  «Трагедія, історія, пам’ять».  

Голокост –  загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 6 млн) протягом 1933-1945 pp. У роки війни нацистами було створено 22 табори смерті. Один із найвідоміших і найстрашніших – Освенцим (Аушвіц).

Друга Світова війна була трагедією для українських євреїв. Нацистський смерч понад три роки душив Україну. Вбивства євреїв розпочалися восени 1941 року, спочатку в центральній, а потім і в Західній Україні. Спалено сотні сіл, знищено понад шість мільйонів мирних жителів. Серед них — півтора мільйона єврейських жінок, дітей і немічних старих. Із теренів України зметено цілі містечка – зі своєрідною культурою, святими книгами, молитовною силою.

Страшним символом Голокосту стала трагедія у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 p.). Німецька армія окупувала Київ 19 вересня і з наступного дня спеціальні підрозділи СС почали підготовку виконання наказу Гітлера про знищення усіх євреїв і радянських офіційних осіб. Перший розстріл відбувся 27 вересня — було знищено 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, що розташована поблизу Бабиного Яру. Цього самого дня німецьким комендантом міста було видано наказ усім євреям разом з документами і цінними  речами з’явитися 29 вересня в збірний пункт біля Бабиного Яру для евакуації. За невиконання наказу – розстріл.

Саме з 29 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві в Бабиному Яру почалися масові розстріли мирного населення міста — за два дні було вбито 33 771 тис. євреїв (не рахуючи дітей до 3-х років, яких розстрілювали, але не рахували)
За даними, за три роки у Бабиному Яру було розстріляно від 70 000 до 200 000 чоловік. Крім того, у Сирецькому концтаборі, де утримувалися колишні комуністичні активісти, підпільники і військовополонені, за роки війни загинуло понад 25 тис. осіб. Коли почався відступ німецької армії з території СРСР, нацисти намагалися сховати сліди злочинів – їм вдалося ексгумувати частину тіл і спалити їх, але залишилися численні свідки і криміналістичні докази розстрілів мирного населення Києва.
«Будь проклятий той, хто зважиться забути, будь проклятий той хто скаже нам Прости!» — від усього серця проголошував М. Бажан над Бабиним Яром у Києві.

Особливо інтенсивно «працювали» машини смерті в 1943-1944 роках, коли винищення євреїв в Освенцимі прийняло масовий характер. До Освенцима направляли не тільки євреїв, але і поляків, російських військовополонених, а також циган і політичних в’язнів зі всієї Європи.

Табір смерті Освенцим сьогодні став Державним музеєм Аушвіц-Біркенау. Його створено для того, щоб світ пам’ятав про звірства нацистів. Це був найбільший комплекс, де здійснювалося масове знищення людей. Сьогодні Аушвіц – місце паломництва, куди щорічно приїжджає до півмільйона людей. Переважно це поляки, американці, німці, але більша частина з них — євреї.

Допоки жива людська пам’ять, трагедію Голокосту слід згадувати із соромом і жахом. Людство мусить не забувати про мільйони ні в чому неповинних євреїв і представників інших меншин, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами, і віддавати їм належну шану. У ті часи понад півтора мільйона українських євреїв було знищено нацистами .

Пам’ять про Голокост необхідна нам, щоб наші діти ніколи не були байдужими спостерігачами проявів ворожнечі.

Голокост — це жах, біль, смерть. Він не повинен повторитися. Але пам’ять про мільйони невинно загублених людей житиме завжди.

Ольга БИБА, зав. бібліотекою для дітей Баришівської ЦБС відділу культури та туризму Баришівської селищної ради