З цією поважною датою її приїхали привітати секретар Баришівської селищної ради Олександр Ільченко, директор КУ «Баришівський селищний Центр соціального обслуговування» Іван Кутовий, представники МХП-Агро-С, староста села Рудницьке Ірина Бурзак.

Народилася пані Ганна в далекому 1924 році в цьому ж селі Рудницьке. Пережила німецьку окупацію, 2 роки працювала «остарбайтером» на заводі в Німеччині, ризикуючи власним життям, повернулася в рідне село. Спочатку пасла воли. Працювала в коксогінній бригаді, невдовзі стала її бригадиром! Потім була ланковою в місцевому радгоспі. Неодноразово отримувала нагороди від керівництва за свій труд.

Разом з чоловіком виховали 3 дітей – двох  синів і доньку Ліду, котра до сих під проживає поряд з мамою. Загалом Ганна Федорівна – бабуся 7 онуків та 5 правнуків!

Так склалося, що за своє довге нелегке життя поховала обох синів і трьох онуків…

Дуже любить вишивати, доглядати квіти і поратися біля печі – все потрібно контролювати самій! Каже: «Поки жива – піч буде стояти, тільки так і не інакше!»

Частенько згадує початок війни в 1941 році… Все добре пам’ятає, але такого жахіття, як окупація рідного села навесні 2022 рок, каже, не було! Свистіли кулі по-під вікнами, уламки зрешечували стіни та вікна, тарабанили по даху. В такому поважному віці бабуся з донькою неодноразово ховалися в льох і чекали закінчення обстрілу… Танки не замовкали ні вдень, ні вночі. І все їздили кругом хати Ганни Федорівни. Поламали, понівечили паркани, повиривали дерева з корінням. У сусідів розвалили хату і винесли звідти все, що могли…

«Берегиня» села і зараз часто молиться зі словами: «Щоб тільки не повернулись, щоб тільки не прийшли знову! Господи, дай захисту нашій Україні!».

Здоров’я Вам, дорога ювілярко! Живіть ще довго, на радість рідних та близьких, на радість всіх односельців! Ви маєте обов’язково дочекатися нашої ПЕРЕМОГИ!