На початку лютого виповнюється 103 роки відтоді, як козаки Вороньківської, Бориспільської й Баришівської сотень прийняли нерівний бій проти більшовицького війська на Трубежі.

Ця, одна з подій боротьби кращих синів українського народу за свою самостійну соборну державу, відбулася 4-5 лютого 1919 року на території Баришівки біля залізничного мосту через річку Трубіж. То був час, коли під ударами ворогів зі сходу армія Української Народної Республіки змушена була залишити спочатку Лівобережжя, а згодом і Київ. Український уряд переїхав до Вінниці. Серед тих патріотів, хто вирішив ціною свого життя не допустити приходу більшовиків до Києва або затримати їх на підступах до столиці, було близько трьох сотень відважних жителів лівобережних містечок Борисполя, Баришівки, Воронькова і декількох довколишніх сіл.

Довгий час про цю подію згадувати було небезпечно, адже кілька десятків років радянська пропаганда називала всіх повстанців, які боролися проти неї, бандитами.

Тому навіть удови й матері загиблих боялися розповідати своїм дітям та онукам правду про подвиг і героїчну смерть їхніх батьків і свято берегли пам’ять про них. Звісно, ніхто не залишив письмових спогадів про той бій.

На місці героїчного бою 4 лютого в Баришівській громаді відбувся мітинг. На заході були присутні керівники органів місцевого самоврядування, керівники та представники підприємств, організацій та установ громади, представники різних верств населення.

Зі щирим і проникливим словом до присутніх звернулася секретар Баришівської селищної ради Надія Слухай, виступили директорка Баришівського краєзнавчого музею – Людмила Новоградська, голова громадської організації Захисників України Баришівського району, керівник центру допомоги воїнам АТО Баришівської селищної ради Богдан Лозицький.

Учасники заходу вшанували пам’ять героїв бою на Трубежі хвилиною мовчання та поклали квіти до підніжжя пам’ятника.