Сьогодні у Сезенкові прощалися з захисником Бородавкою Віктором Олексійовичем

Віктор народився 28 серпня 1975 року в Києві. У столиці й навчався в школі, після чого здобував освіту в професійно-технічному училищі. Згодом працював на заводі, де виготовляли електрошашличниці та ваги для зважування тіла. Після звільнення з заводу займався роздрібною торгівлею на вокзалі для пасажирів потягів. Був призваний на строкову службу і завдяки заробленим коштам вдалося організувати проводи до армії.

Його життєвий шлях був непростим. Після тяжкої втрати батька у 1998 році, який торгував автомобільними запчастинами на автобазарі, Віктор перейняв його справу. Він мав особливу пристрасть до вітчизнаних автомобілів і все життя вболівав за улюблений футбольний клуб – «Динамо» Київ.

Чоловік довго шукав своє місце в житті. Багато часу проводив у рідному селі Сезенків, де знаходив спокій у природі, працюючи на землі, саджаючи дерева, доглядаючи город. У ньому завжди вирувала енергія, він не міг сидіти на місці.

Під час проведення АТО Віктор був артилеристом і давав відсіч ворогу в низці гарячих точок, зокрема у Слов’янську та Краматорську. Щиро бажав перемоги, тож із перших днів повномасштабної війни знову встав на захист Батьківщини.

Наприкінці 2022 року у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького брав активну участь у важких боях за Бахмут, які стали одними з найзапекліших у ході повномасштабної війни. Саме після цих бойових дій Віктора було евакуйовано до шпиталю у Дружківку Донецької області, а згодом — до Дніпровського обласного клінічного центру кардіології, де поставили діагноз гострий інфаркт міокарду. Після чого був прооперований і комісований зі служби.

Складна реабілітація та хвороба матері не дали йому можливості повноцінно повернутися до цивільного життя. 6 грудня 2024 року померла його мати — Віра Пилипівна, і через п’ять місяців — не стало й самого Віктора: 7 травня в електропотязі, дорогою з Києва до Баришівки, серце захисника раптово зупинилося.

Пам’ять про нього збережуть рідна сестра, двоє дорослих синів, похресник та всі, хто знав і любив Віктора – воїна, патріота, вірного сина України.

Вічна памʼять. Слава Герою.