Мама… Усього два склади вміщують усе людське життя. Бо з нею, найріднішою, ми вперше пізнаємо цей світ, з нею проходить наше дитинство, з нею вчимося читати, писати, з нею ми дорослішаємо, обираємо потрібно стежку в цьому житті. І тільки їй довіряємо наші таємниці, радощі та розчарування, бо знаємо: ніколи не зрадить, допоможе і розрадить у будь-якій ситуації. З нею ми сміливо йдемо по цьому життю, і поки живуть наші матері, ми – діти, незалежно від того, скільки нам років.

Традиційно у другу неділю травня в Україні відзначають День матері

І ця історія не просто про маму та пайовика МХП , а жінку-героїню, яка народила 10 дітей.

Дивлячись на неї, мимоволі думаєш, що таким і повинно бути щастя. Для неї воно – у дітях, бо саме вони зробили її щасливою.

Анна Назарівна Беренда, жителька мальовничого села Селище, що на Київщині, народила десятеро дітей. Щоправда одна дівчинка прожила лише 6 місяць – померла від хвороби, а син – трагічно загинув у 28 років. Всих своїх дітей вигодувала та виховала хорошими людьми.

– Заміж я вийшла у 17 років. У 1956-му народила першу дитину – Катерину. Буквально через рік – синочка Григорія. А потім донечок – Ольгу та Наталью. Далі пішли хлопці – Володимир, Дмитро, Микола, найменші Любов, Олексій (доречі працює трактористом-машиністом с-г виробництва в ТОВ «МХП-Агро-С») та Галочка.

У житті було всяке. Закінчила 7 класів, зразу працювати, працювала на ткальні, з часом запросили на ферму в колгосп (доїла 115 корів), важко, дуже важко працювала. В складні часи «перебудови», коли багато хто не розумів, як можна народжувати стільки дітей. У житті нам з чоловіком ніхто не допомагав, будували будинок самі, він також працював на тваринницький фермі в колгоспі, та к ми і отримали два паї.

Коли діти були малі, ми жили досить бідно. Але попри усе вони не озлилися на життя, виросли розумні й самодостатні.

Зараз діти дорослі і вже дбають про мене.

Я завжди просила Бога, щоб мої діти були дружні, любили один одного й підтримували. Щоб Всевишній дав мені мудрість, щоб їх розуміти і правильно направити. Бо до когось треба тверду руку, до когось м’якшу.

Світ злий, а коли в тебе є дружня сім’я, то це твоя надійна пристань.

Звичайно, виховувати таку кількість дітей було нелегко. В ті нелегкі часи, отримувала 4 рублі заробітної плати, одяг дітям шила сама та й купити не було де.

Кожен із дітей Анни Назарівни вправний господар чи господиня. Усі вони мають гарні сім’ї. Дехто з них розлетівся по області, а дехто залишився у рідному селі, а внук загиблого сина живе в Іспанії.

«Всього Бог обдарував мене 23 онуками, 7 правнуками та подарував одного правнучка», – розповідає Анна Назарівна.

Бабуся гордо зауважує, що не забуває, як кожного із них звати. Адже вважає своїм головним обов’язком щодня молитися за своїх дітей та онуків, адже протягом 56 років ходить до церкви.

Найбільше любить бабуся коли її діти та онуки максимально всі збираються у неї вдома.

На даний момент я є пайовиком МХП-Агро-С , всю свою зароблену працею землю, надаю в оренду підприємству, ось, як вся родина збирається , то вже не обіжаю, намагаюсь допомогти «копійчиною» кожного, – посміхаючись розповідає Анна Назарівна.

З досвіду я точно знаю, що якщо Бог дає тобі дітей, то дасть усе для того, щоб ти могла їх виростити.

Найбільше щастя для матері – бачити своїх рідних здоровими та усміхненими, – з любов’ю не втомлюється повторювати бабуся.