«Наша доля в наших руках». Такої думки майстриня з Києва, чиє коріння так глибоко вросло в скопецький чорнозем, звідки й родом її бабусі. Жіночки були старенькими, виробленими фізичною працею, але завжди знаходили час на улюблені справи – шиття та вишивання. Цю любов до ручної роботи перейняла мама дівчини, а згодом досить спонтанно й сама Тетяна Сидоренко. Цьому посприяла давня українська традиція – вишивання власного весільного рушника незаміжньою особою, чим вона й зайнялась. Адже з давніх-давен відомо, що правильно обраний орнамент, як і процес нанесення його на полотно, мають сакральний вплив на сімейне життя майстрині.

Поринувши у світ традицій, обрядів у застосуванні вишивки, дівчина усвідомила, що значна їх частина банально забута. Аби виправити цю прикру ситуацію, вирішила довести, що вишивка може бути не загубленим у часовому просторі ремеслом, а чимось сучасним, унікальним, конкурентоспроможним та водночас аутентичним. Ви запитаєте: «Як?» Прогулюючись магазином для рукоділля, Тетяна вгледіла порожні металічні основи різних геометричних форм для кабошонів – таких собі камінців, у яких одна сторона ідеально рівна, а інша – випукла. Помізкувавши над технологією, методом проб та помилок, на світ з’явились кулони ручної роботи з використанням вже мікровишивки, а пізніше – брошки та сережечки! Зображеними можуть бути класичні орнаменти, різнокольорові квіти, птахи, тварини, монохром та що завгодно на будь-який смак, єдиний нюанс – вставка під кулон невеликих розмірів, тому прораховується кожнісінький хрестик, аби підібрати оптимальну за величиною схему для майбутнього виробу.

Все починалось з хобі, яке слугувало певною медитацією, відключенням від зовнішнього світу й зануренням у внутрішній, а трансформувалось, хоч і у невеличку, але майстерню з квітучою назвою «VyshyvalniaInBlossom», що у перекладі означає «Вишивальня у цвітінні». Завітайте й Ви до того мальовничого саду!