16 січня 2021 року набирає чинності стаття 30 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, основною вимогою якої є використання української мови під час обслуговування споживачів.

Зазначені норми закону стосуватимуться усіх громадян України, а також суб’єктів господарювання усіх форм власності, які здійснюють обслуговування споживачів. Саме тому імплементація цих норм та забезпечення їх чіткого виконання потребує широкого інформування громадян про нововведення та правовий механізм їх застосування.

Уповноваженим із захисту державної мови, Секретаріатом Уповноваженого спільно з громадськістю проводиться інформаційна та роз’яснювальна робота щодо застосування державної мови у визначених законом сферах, права та обов’язки громадян та інших суб’єктів, які виникають у зв’язку із цим. Зокрема, відповідна інформація щодо норм закону поширюється та висвітлюється в засобах масової інформації, поширюється як соціальна реклама на центральних телеканалах та радіостанціях, за допомогою мережі Інтернет, розміщується на носіях зовнішньої реклами у м. Києві тощо. Київська область має важливе значення в контексті реалізації державної мовної політики. Від того, як широко буде застосовуватися державна мова в області, наскільки чітко будуть виконуватися норми діючого законодавства щодо використання державної мови, залежить мовна ситуація в інших регіонах України, а відповідно і консолідованість всього українського суспільства.

Стаття 10 Конституції України гарантує державний статус української мови, проте деталі її використання визначає закон, а саме – Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Закон), який був прийнятий 25 квітня 2019 року. Хоча Закон набрав законної сили 16 липня 2019 року, не усі його положення набрали чинності у відповідну дату. Зокрема, стаття 30 цього Закону має набрати чинності тільки через 18 місяців з дня набрання чинності Законом. Тобто суб’єктам господарювання було надано 18 місяців, щоб підготуватись до змін, а вже від 16 січня 2021 року споживачам не потрібно буде випрошувати суб’єктів господарювання обслуговувати їх державною мовою.

Суб’єкти господарювання, на які поширюються зміни

Стаття 30 зазначає, що положення щодо державної мови у сфері обслуговування споживачів поширюються на:

• підприємства, установи та організації всіх форм власності;

• фізичні особи – підприємців;

• інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів;

• у тому числі інтернет-магазини.

Тобто зміни стосуються магазинів, супермаркетів, закладів розважальної діяльності, закладів харчування та будь-яких інших закладів, що обслуговують споживачів. Разом з тим, дія Закону поширюється також на заклади, що надають освітні, соціальні послуги, здійснюють медичне обслуговування тощо.

На які дії поширюється новий обов’язок?

Новий обов’язок поширюється на обслуговування та надання інформації про товари та послуги (в цінниках, інструкціях, технічних характеристиках, маркуванні, квитках, меню, тощо). Суб’єкт електронної комерції, зареєстрований в Україні, під час своєї діяльності та в разі поширення комерційного електронного повідомлення також зобов’язаний забезпечити надання всієї інформації, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі щодо предмета електронного договору, державною мовою.

Також важливо, що виробники (виконавці, продавці), надаючи споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги, державною мовою, можуть її дублювати будь-якою іншою мовою, при цьому обсяг інформації державною мовою не може бути меншими за обов’язковий обсяг інформації згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про захист прав споживачів». До такої інформації належить:

• назва товару;
• дані про основні властивості товарів (робіт, послуг), а щодо продуктів харчування – про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
• відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування;
• позначка про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів;
• дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів (виконання робіт, надання послуг);
• дата виготовлення;
• відомості про умови зберігання;
• гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);
• правила та умови ефективного і безпечного використання товарів (робіт, послуг);
• строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
• найменування та адресу виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування;
• якщо товари (роботи, послуги) підлягають обов’язковій сертифікації, повинна надаватись інформація про їх сертифікацію;
• стосовно товарів (робіт, послуг), які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров’я споживача та його майна, інформація про такі товари (роботи, послуги) і можливі наслідки їх впливу.

При цьому в інформації про вироби (товари), роботи чи послуги, наданій державною мовою, допускається використання слів, скорочень, абревіатур та позначень англійською мовою та/або з використанням літер латинського та/або грецького алфавітів.

Що робити із російськомовними версіями сайтів?

У Законі передбачено, що обслуговування державною мовою здійснюється у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги. Але при цьому Закон дозволяє інформацію, викладену державною мовою, дублювати іншими мовами.

Тобто ви можете залишити можливість переключатись на російськомовну версію сайту, лише пам’ятайте, що при цьому ця інформація має, в першу чергу, бути доступною в україномовній версії.

А що якщо?

А що якщо споживач спілкується російською мовою і не розуміє української? Тут немає чого побоюватись, оскільки в такому разі при переході на мову споживача, суб’єкт господарювання не порушуватимете Закон. Так, Закон встановлює обов’язкове використання української мови у сфері обслуговування, але не забороняє на прохання клієнта здійснювати його персональне обслуговування іншою мовою.

Отже, ви можете обслуговувати споживача російською, англійською, китайською чи будь-якою іншою мовою, але за умови, що споживач сам про це попросить.

Чи може споживач поскаржитись, якщо його обслуговують не державною мовою?

Починаючи від 16 січня 2021 року суб’єктам господарювання слід розрізняти ситуацію, коли споживач просить обслуговувати державною мовою, і ситуацію, коли споживач просить обслуговувати будь-якою іншою мовою, крім державної. Адже якщо у споживача виникає необхідність просити вас обслуговувати українською мовою, це фактично означає, що ви порушуєте Закон.

В такому випадку споживач може звернутись до працівника суб’єкта господарювання з проханням обслуговувати його українською, до адміністратора або вищої керівної посадової особи – з проханням виправити ситуацію. Споживач також може скласти скаргу на ім’я Уповноваженого із захисту державної мови, направити її письмово або електронною поштою на адресу Уповноваженого.

Які санкції за порушення обов’язку обслуговувати українською мовою?

Відповідно до статті 57 Закону у разі порушення суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановленого статтею 30 Закону, Уповноважений, його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб’єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акту.

У разі повторного протягом року порушення вимог Уповноважений, його представник складає протокол.

За повторне протягом року порушення Уповноважений накладає на суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на території України, штраф у розмірі від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 – 6800 грн).

При цьому справа про накладення штрафу розглядається за участю представника суб’єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, якщо, незважаючи на своєчасне повідомлення суб’єкта господарювання про місце і час розгляду справи, але не пізніше ніж за три дні до початку розгляду справи, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Проте сподіваємось, що суб’єктам господарювання не доведеться мати досвід із санкціями за порушення обов’язку обслуговувати українською мовою, а обслуговування державною мовою не створюватиме для них додаткових незручностей.